Про Згромадження

Historia

Zgromadzenie zostało założone 
przez Karolinę Lenferna de Laresle, 
18 czerwca 1850 r. w Port Louis na wyspie Mauritius, 
położonej na Oceanie Indyjskim.

Історія 

Згромадження було засноване 
Кароліною Ленферна де Ларeсле 
18 червня 1850 року в Порт Лоіс 
на острові Маврикія, 
розволоженому на Індійському Океані.

Karolina pochodziła z francuskiej rodziny, jednak urodziła się już na Mauritiusie. Postanowienie o zostaniu „siostrą miłości” podjęła w dniu swojego Chrztu Św., który przyjęła na własną prośbę mając dopiero 11 lat. Sama doświadczywszy miłości Bożej we własnym życiu, chciała ją nieść najbardziej potrzebującymi. Zgromadzenie, poświęcone Matce Bożej, mogło zostać powołane do życia dzięki protekcji miejscowego biskupa Williama Collier oraz duchowemu prowadzeniu ks. Ksawerego Masuy, belgijskiego misjonarza, którzy to w zamyśle młodej Karoliny rozeznali Bożą inspirację i otoczyli młodą założycielkę swoim wsparciem. Po złożeniu ślubów i przyjęciu imienia zakonnego – Maria Augustyna, rozpoczęła ona działalność wśród najbiedniejszych warstw maurytyjskiego społeczeństwa, roztaczając opiekę nad chorymi, opuszczonymi, ubogimi, sierotami. 

Кароліна походила з французької сімї, однак народилась вже на Маврикію. Рішення про те, щоб стати «сестрою любові» прийняла в день свого Святого Хрещення, яке прийняла за особистим проханням маючи вже 11 років. Сама досвідчивши Божої любові у своєму житті, бажала нести її найбільш потребуючим. Згромадження присвячене Матері Божій могло заіснувати задяки допомозі місцевого Єпископа Вільяма Колієр, а також духовному керівництві О. Ксаверія Масуи, бельгійського місіонера, котрі в замислі молодої Кароліни розпізнали Божу ініціативу і огорнули молоду засновницю своєю підтримкою. Після складення обітів та прийняття монаршого імені – Марія Августина, розпочала вона свою діяльність посеред найбіднішого суспільства на Маврикію, розповсюджуючи опіку над хворими, полишеними, вбогими та сиротами.

Wkrótce dołączyły do niej inne młode kobiety. W ten sposób zrodziło się pierwsze autochtoniczne zgromadzenie zakonne na tamtym terenie, bardzo szybko wpisując się w duchowy i społeczny krajobraz społeczeństwa malutkiej wyspy oraz zaznaczając w sposób istotny swoją obecność w jej historii.

За недовгий час до неї приєдналися інші молоді жінки. В такий спосіб народилось перше Згромадження з цієї території і на цій території, швидко записуючись в історію духовності і у суспільний краєвид маленького острова, а також зазначуючи в такий спосіб своє існування в його історії.

Matka Boża od początku zajmowała szczególne miejsce w życiu duchowym zgromadzenia. Podczas gdy ważyły się losy jego fundacji założycielka to Ją błagała o pomoc. Późniejszy kontakt m. Augustyny z redemptorystami propagującymi kult Matki Bożej Nieustającej Pomocy sprawił, że w trudnych chwilach dla zgromadzenia ponownie powierzyła sprawy wstawiennictwu Maryi, czczonej pod tym właśnie wezwaniem.

Мати Божа від самого початку мала перше місце в духовному житті Згромадження. Коли вирішувалась доля повстання та існування Згромадження, то засновниця власне Її просила про допомогу. Пізніше знайомство Мати Августини з Редемптористами, які поширювали культ Матері Божої Неустанної Допомоги вчинило, що у важких хвилинах Згромадження наново довірила справу заступництву Марії, яку вшановували за цим титулом.

W 1854 r. bp Collier zatwierdził pierwsze reguły nowej wspólnoty, a w 1882 r. konstytucje zostały definitywnie zatwierdzone przez papieża Leona XIII. Niestety, dzieło matki Augustyny oraz jego innowacyjny, na owe czasy i okoliczności, charakter nie zawsze spotykało się ze zrozumieniem w kraju pochodzenia. To spowodowało, iż w 1869 r. założycielka udała się do Rzymu, aby przedstawić kontekst zaistniałego sporu oraz szukać wsparcia Stolicy Apostolskiej, co w rzeczywistości otrzymała. Wyjazd ten pozwolił także na przeniesienie do Wiecznego Miasta domu generalnego, a jednocześnie zapoczątkował ekspansyjny charakter działalności zgromadzenia: zaczęły powstawać placówki w krajach Europy. Po latach przewlekłej choroby, Matka Augustyna zmarła 28 stycznia 1900 r. w Rzymie. Jej proces beatyfikacyjny jest w toku. Po śmierci założycielki, zgromadzenie rozrosło się i podjęło działalność w różnych krajach świata, kontynuując zapoczątkowane przez nią dzieło. 

 У 1854 році єпископ Колієр затвердив перший статут нової спільноти, а у 1882 році Конституцію Згромадження остаточно затвердив Папа Леон ХІІІ.

Нажаль діло Матері Августини і його сучасний характер в ті часи не завжди зустрічались зі зрозумінням в країні їхнього походження. Це спричинилось, що у 1869 році засновниця вирушила до Риму, щоб контекст спору, який тоді виник, представити Апостольському Престолу. Просячи про підтримку Риму отримала її. Цей виїзд теж причинився, що генеральний Дім Згромадження було перенесено в Рим і це започаткувало велику експансію характеру діяльності Згромадження: почали відкриватись 

нові монастирі у Європі.

Після довголітньої важкої хвороби Мати Августина померла 28 січня 1900 року в Римі. Зараз відбувається її беатифікаційний процес. Після смерті засновниці Згромадження розрослось і почало діяти в багатьох країнах світу, продовжуючи розпочате нею діло. 

Aktualnie Siostry są obecne na Ukrainie, w Polsce, Włoszech, Francji, Belgii, Wielkiej Brytanii, Peru, Argentynie, Republice Demokratycznej Konga, na Mauritiusie, Madagaskarze, Indiach, Filipinach, Indonezji, Korei Południowej.

На даний час Сестри служать на Україні, в Польщі, в Ітвлії, у Франції, в Бельгії, у Великій Бретанії, в Перу, в Аргентині, у Демократичній Республіці Конго, на Острові Маврикія, на Мадагаскарі, в Індії, на Філіпінах,в Індонезії, у Південній Кореї.

Duchowość

Wezwane do podążania za Chrystusem, siostry wcielają w codzienność w sposób radykalny zobowiązania chrzcielne, aby ich wspólnotowa forma życia stała się w Kościele świadectwem nieskończonej miłości Boga do człowieka. Matka Augustyna nadała temu świadectwu formę posługi miłości heroicznej i pozostawiła ją w charyzmatycznej spuściźnie swoim siostrom, które, na wzór Maryi, poprzez publiczną profesję rad ewangelicznych czystości, ubóstwa i posłuszeństwa, modlitwę i sprawowaną liturgię, życie wspólnotowe oraz różne formy apostolatu, pragną stać się znakiem czułej miłości Boga, schylającej się nad ubogimi, opuszczonymi, cierpiącymi oraz nad dziećmi. Duchowość zgromadzenia jest chrystocentryczna i eucharystyczna, ze szczególnym podkreśleniem obecności Jezusa miłosiernego, ubogiego i cierpiącego

Innym rysem duchowości zgromadzenia jest rys maryjny. Swoje życie siostry modelują na wzór życia Maryi: tak jak Ona dążą do tego, aby służyć Jezusowi poprzez bycie dla ubogich i cierpiących „służebnicami, siostrami i matkami”. Matka Boża, czczona pod dwoma wezwaniami: Naszej Pani Dobrej i Nieustającej Pomocy, jest główną patronką instytutu. W zgromadzeniu w sposób szczególny kultywowane są następujące cechy: miłość, pokora oraz ufność w Bożą Opatrzność, a także oddanie, dyspozycyjność i prostota.

                                                           ДУХОВНІСТЬ

Покликані до наслідування Христа, Сестри втілюють щоденно дуже радикально обітниці Святого Хрещення, щоби їхня спільнотова форма життя була в Церкві нескінченним свідоцтвом Божої Любові до людини. Мати Августина надала цьому свідоцтву форму послуги героїчної любові і залишила її як харизматичну спадщину своїм Сестрам, які, на зразок Матері Божої, через монаші обітниці євангельських рад чистоти, вбожества і послуху, свою молитву, справовану літургію, спільнотове життя і різноманітні форми свого апостольства, прагнуть завжди бути знаком чуйної Любові Бога, яка похиляється над бідними та убогими, полишеними, терплячими і над дітьми. Духовність Згромадження є насамперед христоцентрична і євхаристійна з особливим підкресленням присутності Милосердного Ісуса, вбогого і терплячого.

         Іншою рисою духовності Згромадження є риса Марійності. Своє життя Сестри формують на зразок Марії: так, як Вона, прагнуть йти до цього, щоб служити Ісусові через перебування з убогими і страдаючими «слугинями сестрами і матерями». Мати Божа, яку ми вшановуємо під двома назвами: Нашої Пані Доброї і Неустанної Допомоги, є головною Покровителькою Інституту. Згромадження в особливий спосіб живе наступними рисами: любов, покора і довіра в Боже провидіння. А також самовіддання, диспозиційність і простота.

Działalność

Siostry starają się dawać świadectwo miłości Boga do człowieka, realizując charyzmat Zgromadzenia, poprzez posługę miłosiernej miłości, zwłaszcza wśród ubogich, opuszczonych, chorych oraz wśród dzieci i młodzieży. Siostry pracują w szpitalach, opiekują się chorymi i opuszczonymi w ich własnych domach, prowadzą domy spokojnej starości, opieki dla osób upośledzonych oraz dom dla emerytowanych księży. Roztaczają działalność dydaktyczną oraz opiekuńczo - wychowawczą nad najmłodszymi w domach dziecka, przedszkolach, szkołach, internatach. Organizują rekolekcje formacyjne i powołaniowe dla młodzieży. Współpracują z duszpasterstwem akademickim. Zajmują się również imigrantami i bezdomnymi. Biorą udział w misjach ludowych oraz w życiu parafii, katechizując. W krajach misyjnych współpracują w posłudze duszpasterskiej z miejscowymi kapłanami, jak również przygotowują do sakramentów i pełnią posługę liturgiczną na terenach bez stałej obecności kapłanów. W najuboższych krajach prowadzą centra wyżywienia. Dodatkową, pośrednią działalnością jest krzewienie nabożeństwa do Matki Bożej Nieustającej Pomocy poprzez prowadzenie nabożeństw, opracowywanie i rozpowszechnianie publikacji, jak również pisanie ikon.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Сестри стараються давати свідоцтво про Божу Любов до людини, реалізуючи харизму Згромадження через послугу Милосерної Любові, особливо посеред вбогих, полишених, хворих, а також посеред дітей та молоді. Сестри працюють в лікарнях, опікуються хворими та полишеними в їхніх власних помешканях, провадять будинки спокійної старості для людей похилого віку, опікуються людьми неповносправними, фізично недорозвинутими, каліками, а також допомагають старшим і хворим священикам. Сестри у своїй діяльності служать як вихователі наймолодшим, в дитячих будинках, дитячих садочках, школах, інтернатах і гуртожитках. Організовують Реколекції формаційні і на тему покликання для молоді. Співпрацюють в студентському душпастирстві. Займаються також емігрантами і бездомними. Приймають також участь в Місіях і Реколекціях Парафіяльних, проводять катехізацію. В місійний країнах співпрацюють в душпастирстві з місцевими священиками, приготовлюють до Таїнств і виконують літургійні послуги там, де не має постійних священиків. В найбідніших країнах організовують центри допомоги з їжою. А додатковою і посередньою діяльністю Сестер є те, що вони поширюють культ Матері Божої Неустанної Допомоги. Проводять Молебні, розповсюджують літературу і пишуть Ікони.